Мармаро́щина, або Марамарощина (рум. Maramureş, угор. Máramaros) — історична область у Карпатах, зараз ділиться на Південну Мармарощину в Румунії та Північну Мармарощину в Україні. Багато лісів, які ростуть у передгір'ях та в горах, а також яблуневих садів, які ростуть на півдні української (в долині Тиси) та по долинах румунської частин області.

Площа історичної області становить 9 716 км² — з них Україні належить 6148 км² та 3568 км² Румунії.

Головні міста: Південна Мармарощина — Сигіт; часто до Південного Мармарошу відносять і головне місто сьогоднішнього жудеця Мармарош місто Бая-Маре, іноді також і місто Сату-Маре (укр. Сатмір).

Північний Мармарош  — Хуст, Тячів, Рахів, Міжгі́р'я та села Міжгірського району, Довге.

Річки краю: Південна Мармарощина — Тиса, Самош і Красна; Північна Мармарощина — Тересва, Ріка, Теребля.

Озера: Синевир

У межах Мармарощини розміщений Мармароський заповідний масив Карпатського біосферного заповідника.

Історія |

• 
  V століття — край був заселений слов'янами (білі хорвати).


• 
  X століття — прикордонний край Угорщини Боршова (Borsova) став Березькою жупою (центр — Берегсас (Берегове); заснована Стефаном (Stephen) I).


• 
  XI століття — виділена округа Мармарощина з області Боршова (головне місто Борша (Borşa)).


• 
  1241 р. — татарська навала знищила тут до 50 % населення.


• 
  1353 р. — мармароський князь Драгош (Dragoş), посланий Людовиком І, заснував Молдовське князівство, васальне щодо Угорського королівства.


• 
  1359 р. — мармароський князь Богдан здобув незалежність для Молдови і став її володарем.


• В середньовіччі Мармарощина була відома багатими покладами солі (шахти) і згодом — деревиною.


• У 1918—1919 рр. на території Мармарощини існувала Гуцульська республіка.


• За рішенням Тріанонського договіру 1920 року історичний край Мармарощина був розділений між Чехословацькою республікою (60 % території) і Королівством Румунія (південніше річки Тиса; 40 % території).


• Після Другої Світової війни північ Мармарощини відійшла до СРСР і увійшла в склад Закарпатської області.

Це найбільш високогірна і важкодоступна частина Карпат. Історичні центри — Хуст і Мармарош-Сигіт. В Австро-Угорщині Мармарощина відповідала комітату Мармарош. Етнічний склад історичної області різноманітний — українці, румуни, ціпзерські німці, угорці. Назва має румунське походження і означає «Великий Муреш».

Населення |

Північна Мармарощина |

Північна Мармарощина тепер належить Україні і більшість населення становлять українці. В чотирьох районах сходу Закарпатської області та місті Хусті українців близько 90 %, румунів — близько 6 %, до 3 % угорців та близько 1 % інших (головним чином циган та прибулих після Другої світової війни росіян).

Українське життя в Південній Мармарощині |

Див. також: Мармарош-Сигіт#Українство

Попри довгі роки румунізації на території Південної Мармарощини досі зберігається українська мова і в місті Мармарош-Сигіт діє український ліцей. Майже все населення краю можна назвати нащадками українців, які знають, а тим паче визнають своє українське коріння мало.

Див. також |

• Гуцульська Республіка


• Мармароська жупа


• Сільський музей Мармарощини

Джерела та література |

• 
  С. В. Віднянський. Мараморощина // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 503. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  

Посилання |

• Мармарощина


• Poienile de sub Munte сайт про Поляни


• Репортаж про українців румунського Марморошу, 2001


• Репортаж про українців румунського Марморошу, 2003


• Стаття про Мармарощину


• 15-років від відновлення українського ліцею ім. Тараса Шевченка


• Національна та етнічна ідентичність українців Мармарощини (Румунія): проблеми та перспективи дослідження

Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

п о р Регіони розселення українців Повністю в межах сучасної України Брацлавщина Буджак Єдисан Закарпаття Край Герца Крим Таврія Надбужжя Наддніпрянщина Надпоріжжя Опілля Північна Буковина Шипинська земля Північна Мармарощина Поворскля Поросся Посулля Правобережна Україна Побужжя Прикарпаття Бойківщина Гуцульщина Опілля Покуття Посамар'я Приорілля Київщина Чернігівщина Полтавщина Сумщина Харківщина Луганщина Частково у межах сучасної України Бессарабія Біла Хорватія Буковина Галичина Дике Поле Запорожжя Західне Полісся Лемківщина Лівобережна Україна Мармарощина Наддністрянщина Надпруття Надсяння Погорина Подесіння Поділля Подінців'я Подунав'я Полісся Волинь Пониззя Посем'я Північне Приазов'я Розточчя Сіверщина Сокальщина Слобожанщина Курщина Угорська Русь Карпатська Україна Підкарпатська Русь Червона Русь За межами сучасної України Берестейщина Берладська земля Воєводина Добруджа Донщина Жовтий Клин Закерзоння Зелений Клин Кубань Малиновий Клин Любачівщина Перемишльщина Південна Буковина Південна Мармарощина Підляшшя Пінщина Придністров'я Пряшівщина Сірий Клин Ставропольщина Стародубщина Східна Слобожанщина Терщина Холмщина Переселення Великий згін (1678—1679) Згін 1704 Згін 1711—1712 Виселення українців з Польщі до УРСР (1944—1946) Оптація українців Чехословаччини (1945—1947) Операція «Вісла» (1947) Операція «Захід» (1947) Радянсько-польський обмін ділянками територій (1951)

п о р Краї Румунії Банат · Південна Буковина · Волощина · Добруджа · Кришана · Мармарощина · Західна Молдова · Мунтенія · Олтенія · Семигород